БАБЕНКО Валентина Олексіївна. практичний психолог - освіта повна вища, кваліфікаційна категорія "спеціаліст першої категорії"

Чого не слід робити батькам дошкільника,щоб не перетворити дитячі страхи у постійні?

1.Не допускати занадто великої напруги внутрішньо- сімейних подій: переїзди, зміна няньок, сварки, численні гості: усі ці події підсилають тривогу й відповідно, страхи.

2.Не прагнути до раннього інтелектуального навантаження дитини, що ігнорує вікові норми сприйняття, коли, наприклад,п*ятирічного малюка вчать складати цифри стовпчиком або змушують писати письмовими буквами: ситуація неуспіху послабляє психологічну стійкість і додає новий страх- страх невдачі.

3. Не захоплюватися осудженням на підвищених тонах: тривожна дитина має потребу у вашому захисті, а момент «свідчить» про те, що її не люблять, отже, захищати не будуть.

4. Не брати з собою дитину на «дорослі» заходи: чужі емоції збуджують і не дають змоги заспокоїтися.

5. У жодному разі не висміювати дитячий страх.

/Files/images/ЛИСТОПАД 2019.jpg

Формування самооцінки дітей дошкільного віку.

Що таке самооцінка?


Це оцінювання людиною самої себе, своїх можливостей,ставлення до себе. І складається таке ставлення, як мозаїка, з безлічі окремих шматочків. Наприклад, як дитина оцінює свою зовнішність? Вона вважає себе гарною, негарною, такою, як усі.

Якщо запитати дитину, наскільки вона розумна. То почуєте, як вона оцінює власний інтелектуальний потенціал. Звичайно, така самооцінка – результат порівняння себе зі своїми однолітками, з дорослими, а це відбиток ваших оцінок малюка. Тобто залежно від того, як часто і щиро ви дитину підбадьорюєте та підтримуєте, в неї формується висока, або низька самооцінка.

Що робити батькам, аби самооцінка дитини була адекватною?

- Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

- Не сварити і не карати дитину фізично.

- Частіше хвалити (за виконану справу).

- Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.

- Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він розпочав нову справу.

- Уникати фраз: «Ти робиш усе неправильно», «У тебе не виходить» тощо.

/Files/images/Самостійність-важлива складова.jpg

Щастя бачити

допитливі дитячі очі

Мабуть , не всі педагоги і психологи замислювались . які вони щасливі, блаженні люди. На світі понад сорок тисяч професій, але саме наша професія дає змогу торкатися душі маленьких дітей, щодня бачити щасливі дитячі очі, в яких бринить промінчик загадковості, чарівності.

Як психолог, я бачу, що в дітей різні характери,настрої, але їхні серця відкриті для всього хорошого, гармонійного. Треба лише, щоб поруч була добра співчутлива людина, яка знайде потрібні слова підтримає . коли дитині важко і страшно, вселить віру в завтрашній день, скаже: « Я поруч, будь спокійний, ти все зможеш, у тебе все вийде».

Отже ,усвідомлюючи переваги своєї професії я можу бути щасливою і дарувати щастя іншим.

Ранкові зустрічі з психологом.

"Доброго ранку", "Здрастуй", "Доброго дня - ці слова ми часто промовляємо, автоматично, забуваючи про їхній зміст. бажати доброго ранку слід бадьорим голосом, справді бажаючи добра співрозмовнику. Атмосфера доброзичливості, безпеки, піклування характерна для ранкових зустрічей.

Братик чи сестричка, або Як підготувати дитину до народження іншої.


Поповнення в родині – це нова віха у розвитку сім’ї. У душі панує безліч емоцій: що принесе дитина в ей світ, якою вона буде? Якщо дитина не перша, то батькам легше, що не можна сказати по первістка, для якого ця ситуація зовсім нова, незалежно від його віку. І хочемо ми того чи ні, але це завжди певний стрес!

Отже, як правильно підготувати дитину до народження братика чи сестрички:

1. Сказати дитині, в доступній для неї формі, про майбутнє поповнення в родині якомога раніше.

2. Перетворити очікування появи молодшої дитини в сім’ї на захопливу гру.

3. Разом обрати ім’я.

4. Купувати зі старшою дитиною подарунки молодшій, а від молодшої – старшій дитині. І нехай після повернення з пологового будинку вони подарунками обміняються. Це налаштує старшу дитину на більш дружню хвилю і допоможе не відчувати себе забутою.

5. Розповідати дитині про майбутнє немовля, про те, які в нього потреби, як за ним потрібно доглядати.

6. Завчасно робити всі потрібні зміни в будинку, долучаючи до цього процесу старшу дитину (якщо це доречно й дозволяє вік).

7. Розповідати дитині про те, як це добре мати молодшого братика чи сестричку, наводячи приклади з життя когось зі знайомих чи рідних.

8. Помріяти: чого навчить старша дитина молодшу, про що неодмінно їй розкаже, які казки розповідатиме, які мультфільми вони разом дивитимуться.

9. Прислухатися до побажань дитини, побоювань, скарг і почуттів.

10. Постійно демонструвати дитині свою любов, не лише на словах.

11. Намагатися проводити з дитиною більше часу разом, усією родиною.

12. Значну увагу до появи малюка потрібно приділити привчанню старшої дитини до самостійності та доглядом за собою.

13. Залучити дитину до підрахунку днів, що залишились до народження малюка, відриваючи листки календаря або закреслюючи дати.

14. Демонструвати на власному прикладі любов, взаємоповагу та взаємодопомогу.

Риси, які розвиває ранкова зустріч.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ . Незалежно від здібностей. соціальної й релігійної належності дитини, педагог і діти сприймають її внесок однаково доброзичливо й чемно.

АКТИВНІСТЬ. Усі діти беруть участь у груповій роботі. роблять свій внесок у щоденні новини.

САМОСТІЙНІСТЬ І КРИТИЧНІСТЬ МИСЛЕННЯ. Діти вчаться чемно ставити запитання, висловлювати свої думки. Дітей заохочують до обміну досвідом, ідеями, думками.

ВІДКРИТІСТЬ. Під час зустрічі дітям надають інформацію про те, що відбувається в групі, у країні.

ПОЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОЛЬНОСТІ. Діти встановлюютьправила поведінки, дотримуються їх упродовж ранкової зустрічі і всього дня.

Психологічна готовність дітей дошкільного віку до навчання у школі.

Вступаючи до школи, дитина повинна мати певні ознаки школяра: бути зрілою в розумовому, емоційному та соціальному відношеннях. Тому компонентами психологічної готовності дошкільного навчання є : інтелектуальна готовність ( здатність дитини до планомірного сприйняття, володіння елементами теоретичного сприйняття досліджуваного матеріалу, значеннєвим запам’ятовуванням , узагальненими формами мислення й основних логічних операцій) ; особистісна (мотиваційна) (наявність у дитини бажання вчитися потреба у спілкуванні з дітьми, здатність підкорятися інтересам і прийнятим правилам у дитячих групах, здатність узяти на себе соціальну роль школяра в суспільній ситуації шкільного навчання) ; емоційно-вольова ( емоційна стійкість і відсутність імпульсивних реакцій дитини, здатність керувати своєю поведінкою, розумовою діяльністю). Крім зазначених складових психологічної готовності до школи, варто також виокремити рівень розвитку мови дитини як засіб спілкування й передумову засвоєння письма, тому, що розвиток писемного мовлення істотно визначає прогрес інтелектуального розвитку дитини. Тому готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини . в якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей як найбільш важливі передумови для нормального включення дитини в нове соціальне середовище та для формування навчальної діяльності.

Памятка для батьків

Аутизм – це насамперед порушення в розвитку дитини, що може виявитися у віці 2-х – 2.5 років.

Що робити , якщо у Вашого маляти аутизм ?


1. Вірити у свої сили й набиратися терпіння.

2. Звернутися до фахівців, яким Ви довіряєте. Це можуть бути психологи, дефектологи.

3. Робота щодо коригування повинна бути особливо інтенсивною на початкових етапах, тому не марнуйте часу й починайте заняття.

4. Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.

5. Аутичним дітям складно пристосуватися до мінливих умов,тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у дошкільному закладі.


Кiлькiсть переглядiв: 161

Коментарi