Барська Яна Леонідівна, сестра медична старша

СКАРЛАТИНа

Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.

На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.

Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).

Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.

Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Захворюваність на скарлатину повсюдна, але у країнах з помірно холодним і вологим кліматом частіше. Кількість хворих збільшується восени і взимку.

Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.

У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик.

Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.

Висип здебільшого в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.

Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими — утворюють так званий носогубний трикутник Філатова.

Ділянка суглобового згину набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.

Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.

За легкої форми симптоми інтоксикації організму слабо виражені, блювота відсутня, ангіна незначна (має катаральний характер). Висип типовий, інколи блідий.

Під час середньоважкої форми всі описані симптоми скарлатини виражені сильніше. Температура підвищується до 39 °С. Ускладнення зустрічаються частіше, ніж за легкої форми.

У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.

Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.

Діагноз ґрунтується на епідеміологічних даних, характерній клінічній картині та лабораторних дослідженнях. Для лікування скарлатини лікар призначає курс антибіотиків.

Профілактика поширення хвороби полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Пацієнтам, хворим на скарлатину, слід перебувати в ізоляції до 24 годин після отримання першої дози антибіотика. Якщо антибіотик не призначався, ізоляція має тривати протягом 21 дня.

До загальних профілактичних заходів належать:

  • харчування, багате на вітаміни;
  • провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;
  • дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
  • загартовування та заняття спортом;
  • лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).

Профілактичні щеплення дітей


ЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ У ДІТЕЙ

Попередження хвороб є головною метою системи охорони здоров’я. В будь-якому випадку краще попередити захворювання, ніж лікувати його. Протягом перших років життя Вашої дитини Ви неодноразово будете відвідувати кабінет педіатра для планового огляду. Під час цих візитів у Вас буде можливість захистити Вашу дитину за допомогою щеплень від потенційно тяжких інфекційних захворювань або їх наслідків.
Вакцинація – єдиний спосіб уберегти дитину від смертельно небезпечних або дуже серйозних захворювань, що погано піддаються лікуванню…
Перші два роки життя вважаються ідеальним періодом для щеплень: імунна система в стані правильно відреагувати на всі призначені ін’єкції виробленням необхідних захисних антитіл.
Вакцини допомогають попередити інфекційні хвороби та рятують життя. Якщо дитині не буде проведена вакцинація організм дитини може бути недостатньо сильним для перемоги над інфекцією і це може призвести до тяжких наслідків. Завдяки вакцинації вдалося значно знизити частоту виникнення багатьох інфекційних захворювань таких як поліомієт, дифтерія, кір, епідемічний паротит, правець. Але навіть захворювання, котрі вдалося приборкати в нашій країні, існують на відстані, в інших країнах. Так поліомієліт, як і інші інфекційні захворювання, може бути переданий людям, що не захищені вакциною. Індивідуальна імунізація дітей допомогає захистити здоров’я суспільства в цілому, а особливо тих людей, що не були вакциновані. Це можуть бути діти, що не досягли віку для проведення вакцинації (наприклад, в Україні дітям до 1 року не проводиться вакцинація проти кору, але вони можуть захворіти на кір та в окремих випадках мати тяжкий перебіг захворювання та серйозні ускладнення), або діти з протипоказами до вакцинації (наприклад, діти хворі на лейкоз, діти зі СНІДом і т.д.) В Україні передбачена обов’язкова вакцинація проти 10 інфекцій, а саме проти гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, правця, коклюшу, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, епідемічного паротиту (“свинка”), краснухи. Графік щеплень затверджений МОЗ України та створений з урахуванням вікової актуальності інфекцій та вікових особливостей імунітету дітей. Перед щепленням: дитину має оглянути педіатр та дати дозвіл на проведення щеплення.
Спостерігайте за дитиною протягом декільком наступних днів. Утримайтеся від поїздок на великі відстані (подорожей).

Цілком можливо, що в місці ін’єкції може виникнути почервоніння, набряк та болючість, а також підвищення температури тіла. Це нормальна реакція організму, що пов’язана з виробленням імунітету. Рідко на вакцинацію проти кору, епідемічного паротиту, краснухи звичайно через 6-7 діб може з’явитися висип, що самостійно минає через1-3 доби. Якщо дані симптоми у Вас викликають неспокій зателефонуйте лікарю або прийдіть до нього на прийом. Самостійно не накладайте компреси або мазі на місце введення вакцини. У разі появи судом, тяжкого дихання, втрати свідомості негайно зверніться до лікаря.

ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Щепленню для профілактики туберкульозу підлягають уі новонароджені діти, що не мають до цього протипоказань.

Вакцинація проводиться на 3−5-ту добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження) вакциною для профілактики туберкульозу (далі − БЦЖ). Недоношених дітей щеплюють після досягнення дитиною маси тіла ≥ 2500 г. Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Діти, які не були щеплені в пологовому стаціонарі, підлягають обов’язковій вакцинації в закладах охорони здоров’я.

Дітям, яким не виповнилося два місяці, щеплення проти туберкульозу проводяться без попередньої проби Манту. Після двомісячного віку перед виконанням щеплення дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

Діти, щеплені БЦЖ, у яких не сформувався рубчик, проте є достовірне підтвердження проведення щеплення не підлягають повторній вакцинації .

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти віком 7 років, не інфіковані мікобактеріями туберкульозу та з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

Про що розповість проба Манту

Проба Манту – це основний метод діагностики туберкульозу у дітей. Її потрібно робити регулярно раз на рік незалежно від попереднього результату або двічі на рік, якщо дитині не зроблено щеплення БЦЖ і організм поки не захищений вакциною.

Пробу оцінюють через 3 дні після її проведення. Контури червоної плями (гіперемії) або «ґудзика» (інфільтрату) не завжди бувають ідеально круглими, тому лікарі домовилися вимірювати результат у міліметрах, тримаючи лінійку перпендикулярно осі руки.

Реакцію вважають негативною, якщо на 3-й день на шкірі немає ніяких слідів – ні почервоніння, ні припухлості. Це означає, що щеплення, зроблене в пологовому будинку, більше не захищає малюка – пора знову вводити вакцину БЦЖ. Зазвичай її дії вистачає на 5-7 років.

Сумнівна реакція – невелика почервоніння без «ґудзика» або за наявності невеликого інфільтрату – 2 — 4 мм. При такому результаті не можна сказати напевно, захищена дитина від туберкульозу чи ні. У спірних випадках пробу Манту доводиться повторювати.

Позитивна реакція – виражений інфільтрат діаметром 5 мм і більше. Можна за дитину не турбуватися – протягом найближчого року туберкульоз їй не загрожує.

Гіперергічна (надмірна) реакція – «ґудзик» солідних розмірів – 17 мм і більше. Зазвичай з таким результатом направляють на консультацію до фахівця з туберкульозу – фтизіатра. Особливо тривожно, якщо стався так званий віраж туберкулінових проб – минулого разу реакція була негативною або сумнівною, а тепер результат «зашкалило». У цій ситуації є ймовірність того, що малюк інфікувався.

Пробу Манту ніколи не роблять двічі підряд на одній руці. У парні роки її ставлять на правому, а в непарні – на лівому передпліччі, оскільки імунологічна пам’ять клітин здатна посилити реакцію і спровокувати невірний результат.

Деякі батьки вважають, що алергікам робити пробу Манту немає сенсу – реакція завжди буде позитивною або навіть гіперергічною. Насправді дітей-алергіків не так багато, як здається, – близько 7%. Якщо у лікаря виникнуть підозри, що позитивний результат спровокований алергією, пробу Манту повторять через 4 — 6 тижнів. Реакція пішла на спад? Значить, і справді втрутилася алергія. Якщо малюк чутливий до багатьох алергенів, за тиждень до проби Манту педіатр порекомендує давати йому десенсибілізуючі препарати типу супрастину або кларитину .

ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ ГЕПАТИТУ

Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені. Для вакцинації дітей використовується вакцина за схемою: 0 (перша доба)–1−6 місяців життя дитини.

ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ ДИФТЕРІЇ,ПРАВЦЯ,КАШЛЮКА

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення).

Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (далі – АаКДП), так і з цільноклітинним (далі – АКДП) кашлюковим компонентом.

Перенесений кашлюк в анамнезі не є протипоказанням до вакцинації проти цієї хвороби. Щеплення проти кашлюку проводиться дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП) , наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями , які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М. Екстрена профілактика правця не впливає на проведення планової імунізації.

ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ

Вакцинація дітей для профілактики поліомієліту проводиться за віком 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років. Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі – ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказаннях до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі – ОПВ) – для всіх наступних щеплень за Календарем щеплень.

ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ КОРУ,ПАРОТИТУ ТА КРАСНУХИ

Вакцинація дітей для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення – у віці 6 років. Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення.

Дифтерія - це не жарти

Дифтерія – це інфекційне захворювання, яке викликається грампозитивною паличкою коринебактерия дифтерія, або ж як її ще називають дифтерійною палочкою. Даний збудник дифтерії досить стійкий у зовнішньому середовищі. Він може тривалий час зберігати свою життєздатність на одязі, меблях, посуді. Бактерія любить вологе, прохолодне середовище і погно периносить спеку.

Спосіб передачі: повітряно-крапельний, рідше контактно-побутовий. Тобто здорова людина може заразитися на дифтерію, не тільки від хворої людини, але і від бацилоносія, який є резервуаром для бактерії, сам при цьому не хворіє. Захворіти від тварин та птахів неможливо,тому що єдиним резервуаром хвороби є людина.

Різновиди дифтерії

Враховуючи місця ураження дифтерійною інфекцією, виокремлюють такі форми захворювання:

  1. Дифтерія ротоглотки (мигдалин)
  2. Дифтерія дихальних шляхів (гортані, трахеї, бронхів)
  3. Дифтерія носа
  4. Дифтерія очей
  5. Дифтерія статевих органів
  6. Дифтерія шкіри

Три останні форми трапляються вкрай рідко. А от найпоширенішою є форма дифтерії мигдалин.

Симптоми

На початку захворювання не примітні,та мало чим відрізняються від симптомів звичайної застуди.

Перші симптоми дифтерії можуть нагадувати звичайну ангіну: біль у горлі, загальне погіршення самопочуття, підвищення температури тощо.Але першим особливим і помітним симптомом дифтеріїє поява на мигдалинах чи інших уражених інфекцією органах сіро-білого нальоту. Коли хворий видаляє цей наліт, то рана починає кровоточити, а через деякий час наліт знову проступає.

Також при дифтерії з’являється специфічний солодкуватий запах з рота. Через деякий час уражене місце може набрякати, а набряки носять виражений характер.
Одним із симптомів дифтерії є набрякле горло.

Може викликати розвиток справжнього крупа. Це важкий запальний процес у дихальних шляхах. При ньому слизова гортані набрякає, гортань спазмуюється і, що характерно для дифтерії, відбувається закупорка просвіту і так звуженої гортані дифтерійною плівкою. Що, у свою чергу, викликає задуху. Найчастіше такий стан характерний для дітей. І в результаті ускладнена дифтерія може закінчитися летальним результатом.

організму. Токсин вражає нервову систему, серце, викликає параліч дихальних м’язів: шиї, голосових зв’язок і піднебіння. Внаслідок паралічу дихання людина може померти.

Лікування дифтерії

Лікування – суто в умовах стаціонару під пильним контролем медичного персоналу. Так як у будь-який момент може статися закупорка дихальних шляхів фібринозною плівкою або ж їх параліч, що, у свою чергу, тягне за собою летальний результат. Це буває вкрай рідко, зазвичай все переноситься набагато легше, але контроль і перестраховка зайвими не будуть.

Так само чималу роль відіграє раннє визначення дифтерії та ізоляція хворого. Визначити її можливо взявши мазок із зіву для бактеріологічного дослідження хворих з ангіною.

У будь-якому випадку своєчасна, грамотно надана медична допомога допоможе легше і без наслідків пережити це інфекційне захворювання.

Головний компонент лікування – введення анатоксичної протидифтерійної сироватки, яка знищує сам токсин.

Решта препаратів застосовуються симптоматично, пригнічуючи певні дискомфортні явища, при цьому не впливаючи на саме захворювання, просто полегшуючи його прояви.

Заходи профілактики дифтерії

Існує ряд вакцин які мають адсорбований дифтерійний анатоксин. Такі вакцини як АКДС, АДСМ, Інфанрікс Гекса, Пентаксим, Тетраксім. Усі ці вакцини є у календарі профілактичних щеплень. Раніше вони були обов’язкові, тепер на жаль, дане правило скасували, і батьки можуть робити їх за бажанням.

Ми наполегливо рекомендуємо проводити щеплення дитини за клен дрем. Протипоказання від імунізації це тяжкі імунно супресивні процеси, при яких температура тіла сягає 38 і вище, а не наявність у дитини незначно почервонілого горла, помірного нежиттю чи температури тіл 37,0,яка ймовірніше всього підвищилися із підвищеної активності та непосидючості дитини яка очікує свою чергу перед кабінетом лікаря. Вакцина не дає гарантії, що людина не захворіє, але те, що хвороба пройде без ускладнень і важких форм, це факт.

Нажаль більшість людей вважає що дифтерія це хвороб дитячого віку,насправді це не так. Враження дитячих та дорослих організмів рівноцінне. Важливо пам’ятати, що вакцинацію потрібно проводити не лише дітям,а й дорослим кожні 10 років.

Дотримуйтеся правил особистої гігієни, ведіть активний здоровий спосіб життя, вакцинуйтеся і бережіть себе.

Будьте здорові!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ "КІР"

Кір – небезпечне вірусне захворювання Саме ця інфекція є однією із основних причин дитячої смертності у світі.

Як можна заразитись кором

Вірус дуже швидко поширюється – він передається при розмові, кашлі, чханні чи будь-якому тісному контакті з хворим. Як тільки у людини з’являються перші ознаки вірусу – вона вже поширює інфекцію. Інкубаційний період триває від 7 до 17 днів.

При цьому інфекція дуже швидко поширюється, тож з потоком повітря вірус може навіть поширитись у сусідні приміщення, наприклад через вікна, вентиляцію тощо.

Симптоми у дітей і дорослих

Найчастіше кором хворіють діти та підлітки, однак, якщо щеплення не було, то заразитись може і дорослий.

Перші тривожні ознаки небезпечного вірусу – людина стає млявою, у неї порушується сон, знижується апетит. Пізніше з’являється нежить та кашель, а також підвищується температура.

Однак, вже через кілька днів температура знижується, а от кашель та нежить не проходять, а навпаки посилюються. В цей період в людини стають чутливими очі, важко дивитись на світло, інколи доходить до запалення ока (кон’юнктивіт). Часто ці симптоми можна сплутати зі звичайною застудою чи грипом. При цьому на внутрішній стороні щік, а іноді й губ, вже з’являються дрібненькі цятки. Це вже одна із основних ознак, що в хворого таки кір.

Вже на 4-5 день після перших симптомів температура знову підвищується до 39-40 градусів, а на шкірі з’являється дуже помітний висип червоних цяток. У цей момент посилюється нежить, набрякають повіки та все обличчя.

До симптомів може додатись ще й пронос. Також може посилитись головний біль, інколи хворі навіть непритомніють.

Якщо хвороба проходить без ускладнень, то вже до тижня часу хворому має стати краще. Тоді у людини нормалізується температура, проходять кашель та нежить, а верхній шар шкіри, на якій був висип, починає відлущуватись.

Ускладнення

Цей вірус небезпечний ще й ти тим, що ускладнення після хвороби можуть бути не безпечнішими за саму недугу. Інфекція сильно понижує імунітет, і організм стає чутливим до будь-якої бактеріальної інфекції.

Ускладнення можуть торкнутись і дихальної системи — це пневмонія, бронхіт. Також часто після перенесення вірусу може виникнути запалення середнього вуха, часто це трапляється у маленьких дітей.

Кір наносить відбиток і на нервову систему, в деяких випадків може призвести до енцефаліту (запалення головного мозку).

Профілактика

Як переконують медики, найбільш дієвим захистом від кору є вакцинація. Її колять дитині у 12 місяців та 6 років.

“У країнах, де вакцинація від кору охоплює більшість населення, люди перестають хворіти на кір. І неприйнятною є ситуація, коли в час доказової медицини, лікарі чи інший медичний персонал відмовляє молодих батьків від щеплення дітей. Вважаю, що це своєрідний медичний злочин”, – заявила заступник Міністра охорони здоров’я Оксана Сивак.

Вона також запевнила, що вакцина проти кору “безпечна, надійна та ефективна”. Адже цю вакцину використовують не лише в Україні, але і в багатьох інших європейських країнах.

Дії у разі виявлення перших симптомів кору

· Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов'язково дочекатися його прибуття.

· Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.

· До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чи­стою, добре провітрюватися.

· Обов'язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.

· Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.

· Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.

· Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).

· У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.

· Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов'язку, які варто змінюва­ти через дві і чотири години відповідно.

· Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та про­ведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.

Кiлькiсть переглядiв: 656

Коментарi