Бабич Марина Олександрівна

Закінчила у 2012 році Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Інститу корекційної педагогіки та психології. Отримал повну вищу освіту за спеціальністю "Корекційна освіта" та здобула кваліфікацію логопеда, практичного психолога спеціальних закладів освіти.


Дидактична гра як засіб формування звукової культури мовлення

Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор с дидактична гра. Своєрідність цієї гри полягає у тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

Гра, що використовується з метою навчання, повинна мати перш за все навчальне, дидактичне завдання. Граючись діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями.

Обов'язковим компонентом гри є її правила, завдяки яким педагог у хо­ді гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом. Таким чином, обов'язковими структурними елементами дидактичної гри є навчальне і ви­ховне завдання, ігрові дії і правила.

Дидактичне завдання визначається метою навчання і виховання дітей у відповідності з програмою виховання і навчання в дитячому садку, де для ко­жної вікової групи визначено об'єм знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти.

У кожній дидактичній грі є своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої.

У кожній конкретній грі потрібно бачити основне завдання - завдання навчання і виховання дітей у відповідності з діючою програмою.

Основна функція ігрових правил - організувати дії, поведінку ді­тей. Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напру­женою.

Дотримання правил у грі вимагає від дітей певних зусиль волі, вміння спілкуватися з ровесниками, долати негативні емоції, що виявляються через невдалий результат. Важливо, визначаючи правила гри, ставити дітей у такі умови, при яких вони отримували б радість від виконання завдання.

Для того, щоб гра була більш цікавою, у неї включені ігрові дії. Необ­хідно підкреслити, що в правилах відображається і моральний аспект гри. Як часто ми спостерігаємо прояви бурхливих радощів гравців під час виграшу і щирого переживання у випадку невдачі.

Виконання правил дидактичної гри спрямовується і контролюється іг­ровими діями. Розвиток ігрових дій залежить від задуму вихователя. Іноді і діти, готуючись до гри, вносять свої пропозиції.

Ігрові дії можуть бути дуже різноманітними, відповідно до віку дітей. У іграх малих дітей ігрові дії полягають у розкладанні картинок, у наслідуваль­них рухах. Ігрові дії старших дітей більш складніші, бо вони вимагають вза­ємодії одних дітей з іншими, послідовності, черговості. Це можуть бути й ін­телектуальні дії: порівняння, зіставлення, описування і т. д.

Отже, гра стає дидактичною, якщо є основні компоненти: дидактичне завдання, правила, ігрові дії. Відсутність будь-якого з названих компонентів призводить до того, що гра розвалюється і перетворюється або в дидактичну вправу або в звичайну бесіду з використанням дидактичного матеріалу (ігра­шок, картинок, реальних предметів), що дуже часто зустрічається в практиці роботи дошкільних закладів.

ФОРМУВАННЯ УСНОГО ЗВ’ЯЗНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Організовуючи роботу з дітьми з ФФНМ, ми намагались створити таку систему роботи , яка б забезпечила всебічний розвиток мовлення, а паралельно – і мислення.

Приступаючи до вивчення нових тем та розділів у навчанні, ми намагалися виконувати такі завдання:

  1. виправляти мовленнєві порушення, автоматизувати навички використання правильних мовленнєвих засобів;
  2. формувати в учнів вміння граматично правильно оформлювати власне усне висловлювання;
  3. організовувати досвід виконання ряду мисленнєвих операцій (порівняння, узагальнення, співставлення) під час мовленнєвої дії.
  4. Організовуючи спеціальні заняття, ми ставили перед собою спеціальне завдання окрім класичного підходу до подолання ФФНМ у дітей, організувати роботу по формуванню у цих дітей логічного зв’язного висловлювання, вміння аргументувати та впевнено захищати свої думки.

Досягнути даної мети ми намагались шляхом введення в роботу:

  1. дидактичних ігор по формуванню граматичних навичок та вмінь;
  2. дидактичних ігор та завдань для розвитку логічного мислення.

Завдання та ігри, метою яких був розвиток логічного мислення використовувались на заняттях із розвитку мовлення починаючи з першого етапу навчання.

Починаючи з другого періоду навчання, приблизно з його другої половини, логічні вправи та завдання активно використовувались не тільки на заняттях із розвитку мовлення, а й на заняттях із грамоти. Це пов’язано в першу чергу з тим, що на початковому етапі навчання грамоти будь – які ускладнення завдань викликають у дітей великі труднощі, пов’язані з недостатнім досвідом навичок звуко-буквенного аналізу слів. Навички звукового аналізу слів формуються повільно у дітей внаслідок значного недорозвинення у них процесів фонематичного сприймання, що обумовлює значні відставання формування процесів фонематичного аналізу. Тому на перших етапах навчання у цих дітей проходить не тільки процес формування нових знань та навичок, а й процес розвитку недорозвинених компонентів та автоматизації або постановки відсутніх компонентів фонетико-фонематичної сторони мовлення.

На другому етапі навчання грамоти діти вже оволоділи навичками звукового аналізу простих за складом слів, навчилися розрізняти не слух більшість звуків української мови, вивчили відповідні букви, та оволоділи навичками читання простих за будовою слів. Тому ми вирішили можливим розширити вже існуючу програму навчання грамоті за рахунок завдань спонукаючих дітей не тільки до актуалізації їх знань , а ще й до логічного пошуку вирішення поставлених перед дитиною завдань.

На заняттях з розвитку мовлення ми використовували ігри такого типу:

  1. “Що забув намалювати художник?” Дітям пропонують недомальовані предметні картинки згідно лексичних тем, а вони повинні визначити що саме не домалював художник і навіщо це “деталь” потрібна. Наприклад: чайник без носика, людина без ока, тварина без лапи або без хвоста, стіл на двох ніжках і т.д.
  2. “Назви одним словом”. Логопед пропонує дитині малюнки із зображенням предметів лексичної групи, і діти повинні назвати запропоновану групу предметів узагальнюючим словом (посуд, меблі, взуття, овочі і т.д.
  3. “Четвертий зайвий” Дітям пропонуються малюнки із зображенням трьох предметів з одної лексичної групи, а один предмет з іншої. Предмети добираються згідно лексичних тем. Діти повинні визначити який із зображених предметів є зайвим і вказати на спільну ознаку трьох інших.
  4. “Буває не буває” Дітям пропонується сюжетні малюнки на яких, події відбуваються неправильно, або безглуздо, та на яких зображені предмети та явища несумісні в реальності (сніговик серед квітучих соняшників; яблуня з плодами та листям серед снігів).
  5. “Знайди малюнок” логопед пропонує дітям варіант малюнка, на якому контурні зображення предметів накладені один на одного. Діти повинні назвати зображені предмети та вказати до якої лексичної групи вони відносяться.

6.“Зміни слово”. Логопед пропонує до уваги дітей певне слово і пропонує дітям перетворити це слово на інше, пояснюючи на яке саме. Діти повинні пояснити що саме треба змінити в слові і яке слово вийде (зробити з слова кит ласкаву пухнасту тварину (кіт), перетворити слово ліс в назву тварини рудої, хитрої, яка живе в лісі(лис)).

7.“Продовжи слово”. Логопед називає склад і пропонує дітям додати до поданого складу ще звуки або склади, щоб утворити слово (ко- (-рова,-за,-ла, -т, -м))

8.“Утвори слово”. Логопед пропонує дитині певне слово, кожна буква якого пронумерована.

9. “Зашифроване слово”. Логопед пропонує дітям набір букв в якому зашифроване певне слово, яке діти повинні скласти і прочитати (ебом, азав, убд).

Отже, робота по розвитку логічного мислення у дітей з ФФНМ проводилась безперервно та послідовно, що необхідно було не тільки для розвитку мисленнєвих процесів та всієї пізнавальної діяльності, а і для розвитку мовлення та мовленнєвих навичок зокрема. Будь яке завдання, яке вимагає від дитини самостійної зв’язної розповіді передбачає не тільки певну сформованість фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мовлення, а ще й високий рівень сформованості у дитини процесів логічного мислення. Тому що без освідомлення причин та наслідків подій, взаємозв’язку між предметами та об’єктами неможливе усвідомлення і складання розповіді з будь якої теми.

Кiлькiсть переглядiв: 83

Коментарi