Вчитель-дефектолог (тифлопедагог) дошкільного навчального закладу здійснює корекційно-розвиткову роботу з навчання та виховання сліпих і слабозорих дітей, координує і направляє корекційно педагогічну роботу в закладі.

Напрямки роботи тифлопедагога:

- тифлопедагогічне обстеження дітей;

- проведення спеціальних корекційних занять;

- участь в методичній роботі дошкільного навчального закладу;

- робота з батьками, діти яких мають порушення зору.

Тифлопедагог проводить такі заняття:

- розвиток зорового сприймання;

- розвиток дотику і дрібної моторики;

- орієнтування в просторі;

- соціально-побутове орієнтування.

В спеціальному дошкільному закладі для дітей з порушенням зору здійснюється , лікувально-відновлювальна та корекційно-виховна робота, яка забезпечує не тільки можливість засвоєння дітьми загальноосвітньої програми , але й розвиток та охорону функцій зорового аналізатору, корекцію і компенсацію вторинних відхилень у розвитку дитини.

Дослідження спілкування дітей з глибокими порушеннями зору дошкільного віку проведена Л.І. Солнцевою, показала, що воно розвивається за тими ж закономірностями, що і у дітей зі збереженим зором, і пов’язано з розвитком мови

Підгрунтям для правильного розвитку мовлення дошкільників є всебічний розвиток дитини. Це загально розвиваючі вправи для розвитку координації рухів та зміцнення м’язів , мімічні та артикуляційні вправи , вправи на розвиток уваги та пам’яті , ритмічні вправи , що узгоджують рухи з мовою, вправи для розвитку дрібної моторики пальців рук, тобто пальчикова гімнастика , що прямо пов’язано з розвитком мовлення.

Мовлення з рухами – це найкращий засіб ритмічного впорядкування інтонаційного збагачення, відпрацювання мовного дихання та удосконалення артикуляції.

Різноманітні вправи в комплексі збагачують уявлення дитини про навколишній світ, відпрацьовується швидка рухова реакція, розвиток м’язів

рук , що буде доброю підготовкою для оволодіння письмом.

Комплексний підхід у корекційній роботі з розвитку мовлення дітей з порушенням зору

Порушення зорового сприймання в дітей, які мають порушення зору, веде за собою ряд вторинних відхилень, а саме: порушення уваги, пам’яті, загальної та дрібної моторики, недосконалість логічного мислення та мовленнєві порушення. Вони можуть посилюватися під впливом зорового дефекту. У зв’язку із цим знижується компенсаторна роль мовлення, що негативно впиває на розвиток пізнавальної діяльності та навчання загалом.

У дітей із порушенням зору вади мовлення своєрідні за вираженістю, симптоматикою і структурою. У поєднанні із зоровим дефектом вони призводять до непідготовленості дітей до навчання в школі, спричиняють відставання у формуванні мовленнєвих навичок і накопиченні мовленнєвих порушень, схильність до порушень писемного мовлення, низький рівень пізнавальної активності. Більшість дітей із глибокими порушеннями зору мають значні фонетико-фонематичні порушення, у них не сформовані процеси фонематичного аналізу та синтезу; у дітей невеликий словниковий запас.

Мовленнєвий розвиток дошкільника не вкладається у звичайні вікові межі та виражається в особливостях мовлення. Розлади мовлення дітей із порушенням зору різноманітні, складні за ступенем вираження, структурою і стосуються мовлення як цілісної системи, де мовленнєві порушення не є єдиним ядром аномалії. Формування мовлення таких дітей протікає в складніших умовах, ніж у зрячої дитини.

Причини порушення мовлення у дитини:

- Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові.

Причиною цього є те, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів.

- Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух від постійних звукових впливів ( голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон).

- Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом: повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, вимовляти звуки, які недоступні для дітей раннього віку.

- Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною ( сюсюкання).

- Наявність двомовності у сім’ї.

- Педагогічна занедбаність у дитини. Недорозвиток фонематичного слуху.

Освіта дітей з обмеженими можливостями розвитку передбачає створення для них спеціального корекційно-розвивального освітнього середовища, що забезпечує адекватні умови й можливості для здобуття освіти в межах спеціальних освітніх стандартів, лікування та оздоровлення, виховання та навчання, корекції порушень психофізичного розвитку, ранньої соціалізації.

Щоб компенсувати недоліки зорового сприймання у роботу необхідно включити всі збережені аналізатори. У першу чергу, це робота рук. Тактильна здатність дрібних м’язів дає уявлення про форму, величину й положення предметів. Розвиток рухів рук і придбання сенсорного досвіду має компенсаторну функцію у сфері пізнавальної активності дітей із порушенням зору, сприяє активізації зорових функцій, тобто покращує зорове сприймання та розвиває мовленнєву діяльність. З метою забезпечення мовленнєвої компетентності дошкільника з порушенням зору необхідно враховувати зорові діагнози, застосовувати спеціальні засоби наочності, володіти особливими методами і прийомами тифлопедагогіки, які полегшують процес становлення зв’язного мовлення. Розглядання предметів, картин, ілюстрацій із використанням відповідних методів і прийомів дає можливість дітям упізнавати, називати предмети, визначати їх характерні ознаки та відповідні дії. Тільки методично правильна організація роботи з урахуванням вимог тифлопедагогіки до різних видів наочних посібників у різноманітних формах дитячої діяльності (особливо з використанням ігрових прийомів) сприяє формуванню правильних, глибоких і стійких уявлень про форму, колір і предмет загалом, дає можливість активізувати мовленнєвий розвиток дитини.

Роботу з розвитку мовлення в спеціальному дошкільному закладі для дітей з порушенням зору слід проводити в таких напрямах:

- розвиток фонематичного слуху;

- формування навичок правильної звуковимови;

- збагачення й уточнення словникового запасу;

- розвиток уваги до морфологічного складу слів і словозміни в словосполученнях;

- робота над граматичною структурою речення, виховання вміння правильно складати прості поширені речення у зв’язному мовленні;

- розвиток діалогічного, монологічного і зв’язного мовлення.

Для кожної дитини з порушенням зору потрібно визначити місце на занятті з урахуванням зорового діагнозу, гостроти зору та косоокості. При світлофобії дитину треба посадити так, щоб не було прямого подразливого потрапляння світла в очі. Діти з низькою гостротою зору займають перші місця. У разі збіжної косоокості дитині слід зайняти місце в центрі. У випадку різної гостроти зору обох очей дитину садять здоровим оком ближче до центру.

Під час занять рекомендується диференційовано використовувати спеціальну наочність певних розмірів: більших розмірів для фронтальних занять та менших – для індивідуальних. Вона має співпадати з показниками основних зорових функцій дитини ( гострота зору, поле зору) та зоровим діагнозом ( близорукість, амбліопія тощо).

Під час демонстрації кольорових зображень необхідно дотримуватися наступних вимог: використовувати яскраві, насичені, контрасні чисті природні кольори ( помідор – червоний, огірок – зелений тощо). Особливо це важливо на початкових етапах роботи з дитиною, коли зорове сприйняття страждає через відсутність еталону об’єкта, що показується.

Під час роботи із сюжетними зображеннями для дітей із низькою гостротою зору слід виключати незначні деталі, які не впливають на зміст сюжету.

Демонструючи дидактичний матеріал, наочні засоби, вихователь повинен враховувати не тільки його розміри та колір, але чіткий контур об’єкта, просліджувати його за допомогою указки.

Для виконання зорової роботи за столом площа робочої поверхні повинна бути вертикальною або горизонтальною в залежності від виду косоокості ( у разі розбіжної косоокості – горизонтальна, а в разі збіжної – вертикальна) та від нозологічної форми очної патології ( у разі афакії, міопії, глаукомі – вертикальна, у разі гіперметропії – горизонтальна ). Саме тому для зорової роботи окремих дітей постійно використовується підставка, фланелеграф, мольберт тощо.

Для дітей із порушенням зору темп проведення занять має бути повільнішим, адже такі діти потребують довшого часу на первинний та вторинний огляд матеріалу.

Кожне заняття включає спеціальну гімнастику для очей, яка має тренувальний або релаксаційний характер залежно від зорового навантаження.

Фізкультхвилинки рекомендується проводити в ігровій формі з музичним супроводом, з урахуванням вікових та зорових особливостей.

Навчально-корекційна робота з дітьми, які мають порушення зору, побудована з дотриманням цих вимог, активізує їх зорові функції, покращує зорове сприймання й удосконалює мовленнєві здібності.

Консультація для батьків

Поради батькам у підготовці дітей з порушеннями зору до школи.

Початок навчання у школі для дитини пов'язаний зі значними навантаженнями на зір. Це призводить до хронічної перевтоми зору, може стати причиною негативного ставлення до навчання та призвести до поганої успішності. Щоб цьому запобігти, варто скористатися такими рекомендаціями:

Якщо ви помітили ознаки втомлюваності зору у своєї дитини, потрібно:

· звернутися до лікаря-окуліста для обстеження очей і зору, виконувати всі його рекомендації;

· обстежити дитину у педіатра та невропатолога, щоб виключити додаткові фактори втомлюваності;

· забезпечити дитині зручне робоче місце і правильне його освітлення, стежити за правильною посадкою за столом;

· упорядкувати режим зорової роботи: 35-45 хв. занять – 15 хв. відпочинку (але не біля телевізора чи комп’ютера).

Попередити і зняти втому очей також допоможе нормальний психологічний клімат у сім’ї, відсутність стресових ситуацій, емоційна підтримка, заняття фізкультурою і спортом, гімнастика для очей.

Комплекс гімнастичних вправ для очей

Вправи для зняття зорової втоми

(на розслаблення м’язів ока та покращення кровопостачання):

1. Виконувати сидячи. Міцно зажмурити очі на 3-5 сек., потім відкрити на 3-5сек. Повторити 6-8 разів.

2. Виконувати сидячи. Швидко моргати протягом 1-2 хв.

3. Виконувати стоячи. Дивитися вдалину прямо перед собою 2-3 сек. Поставити палець руки по середній лінії обличчя напроти перенісся на відстані 25-30 см від ока. Перевести погляд на кінчик пальця і дивитися на нього 3-5 сек. Опустити руку. Повторити 10-12 разів.

4. Виконувати сидячи. Закрити повіки. Промасажувати їх за допомогою кругових рухів пальця протягом 1 хв.

5. «Понюхаємо квіточку». Виконувати стоячи. Витягнути вперед руку. Стежити поглядом за нігтем пальця, повільно наближаючи його до носа, а потім так само, повільно відсуваючи назад. Повторити вправу 5-6 разів.

6. «Позначка на склі». При виконанні цієї вправи дитина стає біля вікна на віддалі 30-35 см від віконного скла. На цьому склі на рівні її очей прикріплюється кругла позначка діаметром 3-5 мм, бажано зеленого кольору.

Вдалині ( не менше 2 м) на лінії погляду, який проходить через цю позначку, обирається предмет для фіксації. Потім пропонується дитині почергово перевести погляд то на позначку на склі, то на предмет. Ця вправа проводиться 2 рази на день протягом 25-30 днів. При відсутності стійкої нормалізації акомодаційної здатності такі вправи повторюють систематично з перервою в 10-15 днів. Перші 2 дні тривалість повинна бути 3 хв., наступні 2 дні – 5 хв., а решту днів – 7хв.

7. Виконувати сидячи. Трьома пальцями кожної руки легенько натиснути на верхню повіку однойменного ока. Через 1-2 сек. Зняти пальці з повік. Повторити 3- 4 рази.

У дітей зорові функції пластичні і піддаються впливу, тому спеціальні корекційні вправи здебільшого дають змогу покращити зір. Але підходити до цього треба досить серйозно не лише в навчальному закладі, а й у домашніх умовах. Вправи виконувати систематично та послідовно, правильно чергувати різні види діяльності дитини з відпочинком для очей.

Під час виконання вправ використовувати яскраві іграшки, предмети, щоб дитині було цікаво і корисно. Починати виконання вправ слід із розслаблення скелетних м’язів.

Корисні поради батькам дітей з порушенням зору.

1. Формуйте та збагачуйте досвід спілкування дитини з раннього віку. Не обмежуйте коло спілкування, а давайте можливість для постійних контактів та ігрової діяльності з дітками з типовим рівнем розвитку.

2. Стимулюйте активність у спілкуванні та розвивайте вміння встановлювати взаємини з людьми.

3. Вчіть соціальних норм і давайте можливість вправлятися на практиці: як розпочати і завершити діалог, як уникнути при недоцільності.

4. Включайте дитину в діалог: «А ти як гадаєш?», «А як би ти вчинив?».

5. Вчіть дитину адекватно оцінювати свої можливості, дитина має усвідомлювати: «Я повноправний член суспільства».

6. Допоможіть розкрити творчій потенціал дитини, розвивайте творчі здібності.

7. Переконуйте дитину в самостійності: давайте посильні доручення, фіксуйте успіхи і хваліть.

8. Вчіть долати перешкоди і труднощі, знаходити оптимальний шлях для досягнення результату.

9. Виховуйте активну життєву позицію.

10. Уникайте гіперопіки.

«Роль родини в інтеграції дітей з порушенням зору»

Особливості сімейного виховання впливають на розвиток дитини з порушенням зору на інтеграцію. Будьте особливо уважними в період, коли дитина почала цікавитися дрібними предметами. Подбайте про те,щоб у зоні досяжності не було потенційно небезпечних речей.

Важливо, щоб атмосфера спілкування була спокійною, душевною. Не розпочинайте навчати дитину коли вона в поганому настрої. Будьте стримані, спокійні, але рішучі. Намагайтеся помітити кожний, навіть найменший успіх дитини і похвалити її за добре виконану роботу.

У 3 роки вміння дитини ( ходити, малювати, говорити, гратися) удосконалюються і стають провідною метою її діяльності, слугують більше точному пізнаванню оточення.

Основними вправами з розвитку зорових функцій дитини залишається розглядання малюнків і обговорення побаченого. Під час розглядання малюнків запитуйте в дитини: «Що тут відбувається?» попросіть : «Розкажи що ти тут бачиш?». Використовуйте розрізані на дві частини малюнки. Навіть найпростіші пазли для 3 річного малюка можуть бути надто складними. Тому самі розріжте малюнок ( наприклад, листівку) із зображенням звірятка або якогось предмета на 2-3 частини. Для зразка добре мати такий самий цілий малюнок. Покращенню зорових функцій слугуватиме також лото, в якому потрібно знаходити і називати подібні зображення.

Образотворчі заняття (малювання, ліплення з пластиліну, глини) розвивають у дитини зорово-рухову координацію та естетичні почуття.

Багато можливостей для тренування зорово-рухової координації забезпечує самообслуговування. Тому дозволяйте дитині самостійно виконувати певні дії навіть тоді, коли вона робить щось повільно або недоладно.

Враховуючи психофізичні властивості трирічної дитини (рухливість, стомлюваність, труднощі з тривалим зосередженням уваги на об’єкті спостереження), рекомендується:

· час від часі змінювати напрямки рухів дитини;

· не перевтомлювати дитину під час заняття;

· не карати дитину за те, що вона ненавмисно розбила посуд, випустила з рук чашку з напоєм. Це сталося не лише через слабку рухову координацію, а й через недостатню концентрацію уваги;

· не гальмувати природну активність дитини;

· не критикувати дитину за невдалі роботи ( малюнки, вироби).

Найкращою формою заохочення є похвала за будь-яку виконану дитиною роботу, демонстрування її на сімейних виставках, де роботи побачать та оцінять усі родичі, сусіди та знайомі.

Батькам потрібно знати !

Емоційне неприйняття - батьки мало виявляють емоцій до дитини і дуже скоро дитина також відмовиться виявляти емоції відносно батьків, а надалі і до людей навколо.

Такі діти виростають замкненими, у них збіднена емоційна сфера (спотворюється потреба в емоційних контактах), низька самооцінка. Руйнується довіра до людей навколо, загалом занижується розвитковий потенціал.

Гіперопіка та вседозволеність – прагнення батьків повністю контролювати дитину і захистити її від зовнішнього світу. Зрозуміло, що коли дитина має проблеми зі здоров’ям вона потребує більшої опіки і більшої допомоги, викликає більше тривог і хвилювань у батьків. Тому їм не легко віднайти баланс і «золоту» середину між недостатньою і надмірною допомогою. Часто надмірна опіка та вседозволеність є наслідком почуття жалю до дитини, почуття хибної провини, компенсацією «обмеженості» порівняно з іншими дітьми. Такі діти виростають егоїстичними, не відчувають власної компетенції ні в побутових проблемах, ні в навчальних. Це стає перешкодою до зорового особистого розвитку і формує нездорові міжособистісні стосунки з однолітками і дорослими, впливає на рівень самооцінки та самоконтролю.

Підвищена моральна відповідальність, надмірна увага до розвитку дитини – покладення на дитину нездійснених сподівань і надій, намагання компенсувати обмеження в одній сфері розвитку особливими досягненнями в іншій, і навпаки, коли батьки недооцінюють можливостей щодо розвитку дітей. Хвороба сприймається як нездоланна перешкода до повноцінного життя. Емоційна сфера таких дітей також бідна, вони губляться в інтенсивних емоційно забарвлених ситуаціях, формується комплекс неповноцінності (меншовартості), обмежуються соціальні контакти. Такі діти виростають тривожними, недовірливими.

Суперечливе виховання – дитина зростає в умовах протиріччя, неузгоджених вимог батька і матері, духовна атмосфера сім’ї не має спокою, миру, благополуччя, стабільності, тобто всіх тих умов, які необхідні для повноцінного духовного і психічного розвитку дитини. Такі діти виростають тривожними, недовірливими, знижується здатність дитини до адаптації. Така дитина не вірить нікому, бо пережила думку, що нікому не потрібна і з’явилася на світ випадково, а ще її переслідує почуття провини за розлучення батьків.

Іпохондричність розвивається в тих сім’ях, де дитина довго хворіє на тяжкі захворювання або має проблеми зі здоров’ям від народження. Усе життя сім’ї «зав’язане» на самопочутті дитини, усе сприймається крізь призму хвороби. Такі діти егоцентричні, тиснуть на жалість, тривожні, невпевнені, малоініціативні, капризні. Такий стан формує нездорові міжособистісні стосунки з однолітками і дорослими, впливає на рівень самооцінки та самоконтролю.

Пам’ятайте! Дитина, яка неспроможна повноцінно користуватися ушкодженим зором, дуже прагне вашої любові, вашої мудрої допомоги, щоб самій стати особистістю, незалежно ( наскільки це можливо) від вас та інших людей. Поваги в сім’ї до дитини, її найменших успіхів – це фундамент шанобливого ставлення до вас на сьогодні, і в майбутньому. Необхідно постійно стимулювати дитину до рухів, до мобільності, щоб викликати у неї потребу в русі, забезпечити безпеку під час самостійного пересування, в іграх, у праці. Дитина має відчути задоволення від вільного руху у просторі - це неодмінна умова її успішної інтеграції у суспільство.

Образотворча діяльність як чинник активізації творчості у слабозорих старших дошкільників.

Творчість є необхідною складовою щоденного життя кожної людини, оскільки її про- дукти сприяють активізації спілкування з іншими та розкривають здатності особистості. Психологічні дослідження дитячої творчості [3] вказують, що якісною її ознакою є пара- доксальне сполучення наївності та авторитарності, тобто абсолютної впевненості дитини у своїх творчих здібностях.

Сучасна наукова думка, окрім художньо-естетичної, не менш важливою вважає і те- рапевтичну функцію самовираження (арттерапію). Художня творчість дозволяє людині усвідомити свою індивідуальність, своє місце у суспільстві, здійснити особистісне само- ствердження. При цьому подібний терапевтичний ефект має не лише створення художніх творів, а й творче спілкування з природою, літературою, різними видами мистецтва. Всі ці засоби, з врахуванням особливостей вікового періоду та порушень зору, важливо вико- ристовувати й у процесі виховання слабозорих дошкільників.

Процес дитячої художньої творчості потребує спрямування та керування з боку вихова- теля. Слабозорого дошкільника необхідно вчити естетичного сприйняття самого предмета, формування уявлень про його якості, узагальненому втіленню задуму у малюнку, ліпленні, аплікації, створення художнього образу.

У керівництві процесом навчання дітей образотворчого мистецтва виділяються два на- прями: 1) створення умов, що сприяють творчості; 2) систематична і послідовна навчаль- но-виховна робота, яка є базою і стимулом для досягнення творчих результатів [5].

До умов, що сприяють розвитку творчості, насамперед, відноситься психологічна готов-

ність, яка передбачає достатній рівень розвитку уяви, емоційної чутливості до прекрасного, розуміння сутності понять «прекрасне потворне», моральні принципи і якості, які допо- магають розрізняти добро і зло, позитивне і негативне в житті й мистецтві. Формування і розвиток необхідних здібностей, набуття знань, умінь і навичок образотворчої діяльності, які позитивно впливають на якісне виявлення творчості в цілому, у слабозорих дошкільни- ків забезпечується систематичністю і послідовністю навчально-виховної роботи.

Наукові дослідження дитячої творчості відмічають ознаки, які характеризують наявність задатків творчості у діяльності дитини. До них належать прояви активності, самостійності та ініціативи щодо застосування раніше засвоєних прийомів роботи у новому змісті, у пошу- ках нових способів вирішення поставлених завдань, в емоційному вираженні своїх почуттів з допомогою різних образотворчих засобів. При цьому, головним джерелом дитячої твор- чості є самостійне полісенсорне засвоєння властивостей предметів навколишнього світу.

Образи, які створюють діти у результаті творчої діяльності, не можна ототожнювати з художніми образами, створеними дорослими, оскільки дошкільники ще не можуть здійс- нити глибокого узагальнення. Виразність створених дітьми образів залежить від ступеня загального розвитку здібностей та набутих навичок.

Співвідношення творчих та навчальних завдань повинно бути різним, залежно від рів- ня засвоєння дошкільниками навчального матеріалу. Чим менше знань, умінь та навичок набуто дитиною, тим простіше має бути творче завдання, і навпаки, оволодіння значним навчальним матеріалом дозволяє розширювати творчі завдання.

Організація образотворчої діяльності

у різних сферах життєдіяльності слабозорих старших дошкільників.

Естетичне сприймання творів мистецтва спирається на життєвий досвід людини. Цей досвід включає високу культуру сенсорного сприймання і, насамперед, зорового. У звязку з цим вихователю потрібно особливу увагу приділяти навчанню слабозорих умінню бачити. Сприймання починається з елементарного осмислення, усвідомлення зображеного. Най- важливішою умовою переходу простого осмислення в естетичне є розвиток спостережливо- сті, тобто свідомого цілеспрямованого сприймання. Розвиток спостережливості спирається на активну діяльність органів чуття, яку повинен планомірно організувати і здійснити ви- хователь з дітьми у повсякденному житті, у грі, у посильній праці та на заняттях.

Спостережливість бажано розвивати з раннього дитинства, передусім на матеріалі на- вколишнього життя, яке є близьким кожній дитині. Провідне місце в ознайомленні з навко- лишнім, розвитку спостережливості та у формуванні естетичних почуттів належить явищам природи (сфера життєдіяльності «Природа»). Саме природа є тією початковою естетичною ланкою, яка готує людину до сприймання мистецтва (сфера життєдіяльності «Культура»). Сонце і небо, вода і вітер, світло і тіні, тварини і рослини, день і ніч, чотири пори року з їх кольоровими особливостями, веселка, опади, простір з перспективами, форма і розташу- вання предметів у просторі, ці й багато інших явищ природи є чудовим матеріалом для розвитку спостережливості, в тому числі і з допомогою зниженого зору.

Важливим є розуміння того факту, що естетичне сприймання природи, як і відчуття кра- си, не є вродженим. Воно потребує формування і розвитку з раннього віку, оскільки природа сама по собі не забезпечує естетичного розвитку. За умов правильного виховання, дитина у віці 5-6 років вже може реагувати на явища навколишнього світу, виділяючи красиве не тільки в окремих предметах, але й явища в цілому.

Таким чином, організовуючи навчання у будь-якій сфері життєдіяльності слабозорого дошкільника, вихователь повинен зосереджуватись не тільки на пізнавальних аспектах, але і завжди намагатися привернути увагу дітей до естетичного компоненту.

Особливе місце у вихованні слабозорих дошкільників у сфері «Культура» займає оз- найомлення з творами мистецтва. Важливою особливістю художнього сприймання є його цілісність, тобто вміння сприймати не тільки зміст, а й засоби, використані для створення образів. Чітке усвідомлення виразних засобів, які використав автор, забезпечує глибоке розкриття змісту твору мистецтва, багатство думок і почуттів, відображених у ньому. Це дозволяє отримати емоційний відгук у дітей.

Обираючи твори мистецтва для ознайомлення, вихователь повинен памятати, що вони мають відповідати певним вимогам [6], зокрема:

1. Художній твір має бути реалістичним і високохудожнім.

2. За своєю тематикою бути близьким і зрозумілим для дітей. Дошкільники повинні мати певний обсяг знань та уявлень про явища і предмети, відображені у творі.

3. Твір мистецтва повинен викликати у дітей емоційний відгук та естетичні почуття. Йому має бути властиві предметність і конкретність.

4. Використані автором засоби зображення повинні бути виразними, доступними і зро- зумілими для дітей дошкільного віку.

5. Твір має відповідати зоровим можливостям слабозорих дітей.

Живопис і графіка, як види образотворчого мистецтва, характеризуються тим, що створені ними образи носять візуальний, просторовий характер, передані на двовимірній поверхні і сприймаються безпосередньо, шляхом зорових відчуттів. Для дітей дошкільного віку з пору- шеннями зору багатоплановість, багатофігурність композиції, складність сюжету живописних творів є важкими для сприймання. Доступнішими є графічні роботи, оскільки вони характери- зуються простотою та лаконічністю. Це дає дітям можливість сприймати основне, визначати сюжетну лінію. Натомість живопис вимагає тривалого зосередження, розглядання деталей кар- тини, з метою розуміння особливості художніх образів. Саме тому спілкування з образотворчим мистецтвом бажано розпочинати з графічних творів, насамперед ілюстративних.

У молодшій групі важливим завданням вихователя є пробудження і заохочення у дітей цікавості та бажання розглядати картинки, називати зображені предмети. В середній групі сприяти формуванню у дошкільників позитивного ставлення до персонажу під час сприй- мання ілюстрацій, уважності до характерних особливостей персонажів, взаємостосунків між ними. У процесі розгляду ілюстрацій важливо підкріплювати, доповнювати виразність образу уривками з літературного твору. Ознайомлення дітей молодших і середніх груп з гра- фікою виступають навчальними прийомами під час занять з малювання, аплікації, ліплення тощо. Також варто заохочувати дошкільнят розглядати ілюстрації у вільний від занять час.

У старшій групі продовжується знайомство з ілюстративною графікою. З дітьми про- водять спеціальні заняття, на яких вони знайомляться зі специфікою оформлення книжки (відповідність ілюстрацій змісту твору, зокрема обкладинки, титульного листа, заставок, кінцівок), виразними засобами, які використовують художники. Дошкільників цього віку можна знайомити у доступній формі з ілюстраціями, виконаними в чорно-білих тонах, іншими видами графіки (станкова, прикладна, плакатна).

Використовуючи ілюстрації художників, вихователь навчає дітей створювати власні ілю- страції до літературних творів, казок, пісень, оповідань тощо. Ілюстрування допомагає дитині конкретизувати свій задум, створити свої образи, виявити творчість у пошуках засобів передачі художнього задуму малюнка. Уявлення дітей про казкових тварин, птахів, чарівні замки, косміч- ні кораблі та інше значно збагачуються внаслідок активного сприймання відповідних образів на ілюстраціях, картинах наукового характеру. Організовуючи сприймання таких зображень, вихователь спрямовує увагу дітей на ті деталі, які передають казковість образу.

Живопис є найскладнішим видом образотворчого мистецтва для сприймання слабо- зорими дошкільниками, тому ознайомлення з творами живопису доцільно розпочинати у

старшій групі. Старших дошкільників потрібно знайомити з такими жанрами, як натюр- морт, пейзаж, портрет, казковий жанр.

Сприймання натюрморту дозволяє дітям побачити і зрозуміти красу навіть найпрості- ших предметів навколишнього світу (сфери «Природа», «Культура»). Художня сутність пейзажу полягає в тому, що художник розкриває не тільки обєктивні образи природи, а і ставлення людини до них, що дозволяє сформувати власну позицію дитини (сфера «Я сам»).

Портрет це складний жанр, який вимагає глибокого розуміння образу. Поза людини, риси її обличчя, вираз очей дозволяє уважному глядачеві побачити і зрозуміти внутрішній світ героя. Зазначимо, що подібне розуміння портрету можливе лише за наявності великого життєвого досвіду. Звичайно, вимагати подібної глибини розуміння від дошкільників не- можливо, проте під керівництвом вихователя діти можуть сприйняти певні деталі образу (сфера «Люди»).

Під час сприймання картин казково-билинного жанру за основу беруться враження дітей від прочитаних казок. Твори цього жанру не слід ототожнювати з ілюстраціями, коли одна казка може бути проілюстрована різними художниками. Натомість твір живопису є цілковито самостійним, виконаним одним художником та зберігається в картинній галереї або музеї.

Використовувати художні картини потрібно не тільки на заняттях з образотворчої ді- яльності, а і на заняттях з рідної мови, музики, під час читання художньої літератури, ознайомлення з навколишнім тощо.

Знайомство слабозорих дітей старшого дошкільного віку з творами живопису варто розпочати з натюрморту, оскільки у натюрморті відсутній сюжет, який захоплює дітей і відволікає їхню увагу від естетичного аспекту картини. Бажано, щоб на картині були зобра- жені тільки знайомі дошкільнятам предмети. Завдання вихователя допомогти їм побачити ці знайомі предмети з нового, неочікуваного боку. Доцільно спиратися на безпосередні враження дітей від сприймання квітів, фруктів, предметів домашнього вжитку.

Ознайомлення дошкільників з пейзажами може відбуватися майже паралельно з озна- йомленням з натюрмортом, оскільки основою для сприймання творів цих жанрів є безпо- середні враження від навколишнього світу. Підбираючи пейзажні картини, бажано врахо- вувати пори року, сезонні зміни у природі.

Сприймання дошкільниками портретного жанру базується на враженні від спілкування з людьми. В портреті діти перш за все виділяють зовнішні атрибути: красивий одяг, позу, іноді розуміють настрій героя радісний, сумний, задумливий. Обираючи портрет, вихо- ватель має віддати перевагу таким творам, де герой є динамічним, яскравим і цікавим для дошкільнят, вписаний у пейзаж або нескладний сюжет. Портрети найкраще виставляти в групі за 1-2 дні до заняття, щоб діти мали можливість добре їх розглянути. Це допоможе їм відчути і висловити своє ставлення до зображеного. Картини портретного жанру сприяють тому, що дошкільники вчаться бачити риси прекрасного в близьких людях.

Основою для сприймання старшими дошкільниками картин казково-билинного жанру є вміння аналізувати портрети і пейзажі. Саме тому знайомити дітей з творами цього жан- ру доцільно тоді, коли у них вже сформовані елементарні вміння активного сприймання творів живопису.

В процесі залучення дітей до образотворчого мистецтва важливо синтезувати на занят- тях різні види діяльності: музику, читання, тематичні ігри тощо.

Харчування для здорових очей.

Перше, що ви повинні зробити, якщо хочете покращити зір у дитини і свій зір, - це розпочати правильно харчуватись. Їжа повинна бути багата калієм і слідуючими вітамінами.

Вітамін С (аскорбінова кислота) сприяє опору організму. Найбільш багаті вітаміном С плоди шипшини, чорної смородини, цитрусові, цибуля, листові овочі.

Дуже важливий вітамін А, який необхідний для нормального обміну речовин і виведення шлаків з організму. Вітамін А утворюється із поступаючого з їжею каротину, який нагромаджений в моркві, салаті, в зелених частинах рослин, рибному жирі, яєчному жовтку, в ікрі.

Вітаміни групи В впливають на харчування нервових клітин.

Вітамін В1сприяє згоранню крохмалю і цукру, забезпечуючи енергією м»язи. Джерело вітаміна В1 в арахісі, хлібних злаках (житі, пшениці, кукурудзі), пивних дріжджах, темному рисі, меді.

Вітамін В2необхідний для кисневого обміну. При його недостатності розриваються мілкі судини, очі наливаються кров»ю. Джерело вітаміну В2 -зелене листя овочів, яблука, пшениця, темний рис, пивні дріжджі.

Вітамін В6, мінімальна добова норма якого – 2мг, є природним заспокійливим. При його недостатності очі страждають від втоми. Джерело вітаміну В6: капуста, хлібні злаки, жовток яйця, риба всих видів.

Вітамін В12 сприяє повноцінному складу крові. Джерело вітаміну В12: виноград і виноградні соки, петрушка, яєчний жовток, чорнослив, абрикоси, чорна смородина.

Калій – дуже важливий мінерал для підтримки молодості і сили очей. Калій нагромаджується в яблуках, меді.

Зорова гімнастика – помічник у збереженні

та поліпшенні зору дітей

На зоровий апарат дитини дошкільного віку чинять неабияке навантаження користування смартфоном, комп’ютером, планшетом чи телевізором.

Однією з форм профілактики та корекції порушень зору, запобігання перевтомі зорового апарату є зорова гімнастика, спеціальні вправи для очей. Виконуючи такі нескладні вправи щодня, можна не лише зберегти зір, а й впровадити його повноцінне функціонування.

Проведення з дітьми зорової гімнастики як у дошкільному закладі , так і вдома:

- знижує втомлюваність очей;

- зміцнює очні м’язи;

- знімає напруження;

- запобігає виникненню порушень зору;

- позитивно впливає на загальну працездатність зорового аналізатора та всього організму.

Для того, щоб захопити дитину й викликати в неї інтерес до зорової

гімнастики, рекомендовано батькам виконувати вправи для очей разом з нею.

Зорову гімнастику слід проводити під час роботи за комп’ютером: для 4-5- річних дітей після 5 хвилин роботи, а для 6-7-річних – після 7-8 хвилин роботи. Тривати зорова гімнастика має 1-2 хвилини.

Пропонується декілька простих вправ, які зручно виконувати з дитиною вдома.

- Підвісьте різноколірні картонні кружечки різних розмірів у кутках кімнати під стелю. Запропонуйте дитині подивитися на лівий кружечок декілька секунд, потім на правий, заплющити очі на 10 секунд. Виконайте з дитиною цю вправу 3-5 разів.

- Запропонуйте протягом 10 секунд почергово заплющувати й розкривати очі для розслаблення м’язів, що підтримують очне яблуко.

- Сядьте навпроти дитини й поставте руки під підборіддя, щоб уникнути рухів голови. Запропонуйте дитині зробити те саме. Слід підняти очі й подивитися вгору, потім вниз по 4 рази, перерва 10 секунд; потім вліво, вправо по 4 рази, перерва 10 секунд.

- Розмістіть на стелі малюнок у вигляді змійки, спіралі. Запропонуйте дитині «пройти шлях» очима від початку змійки до кінця, від початку спіралі до кінця.

- Запропонуйте дитині уявити перед собою квадрат і «обвести» його очима по периметру за годинниковою стрілкою та проти неї, провести уявні лінії по діагоналі – з лівого верхнього кута у правий нижній та з лівого нижнього кута у правий верхній.

- Відшукайте за вікном дуже віддалений об’єкт. Запропонуйте дитині подивитися через вікно на нього та уважно розглядати впродовж 10 секунд, потім перевести погляд на об’єкт, що знаходиться в кімнаті. Повторити вправу слід 3-4 рази.

- Запропонуйте дитині простягнути перед собою праву руку. Відтак повільно водити вказівним пальцем вправо-вліво, вгору-вниз і поглядом стежити за ним.

Користь наведених вправ зорової гімнастики буде відчутно лише за умови систематичного їх виконання. Так ці вправи слід виконувати щоденно протягом 10-15 хвилин у будь який час після зорової діяльності.

« Світ на кінчиках пальців »

Є книги, які можна лише читати на дотик - це книги для незрячих та слабозорих читачів.

«Світ на кінчиках пальців» - так про них говорять ті, хто отримав доступ до інформації та світової культури завдяки винаходу Луї Брайля, видатного французького тифлопедагога, музиканта, гуманіста.

« Якщо очі не можуть розповісти мені про людей, події, ідеї та картини, я знайду інший спосіб, як про це довідатись» (Луї Брайль).

Головна функція таких книг – допомогти сліпій чи слабозорій дитині в обстеженні та сприйнятті навколишнього світу. Дати цим дітям реальні уявлення про довкілля і зробити це найбільш цікавими, простими і доступними засобами. Знаходячи предмети з різних матеріалів, дитина асоціативно пов’язує їх з справжніми предметами, деякі об’єкти можуть звеніти, шелестіти, шурхотіти. Ці книги можуть широко використовуватись як наочно-дидактичний матеріал для проведення корекційно-розвиваючих занять зі сліпими та слабозорими дітьми. Сліпі діти особливо потребують радісних, світлих вражень, приємних переживань, щоб не відчувати своєї неповноцінності і бути насправді щасливими.

Перше знайомство з тактильної книгою розпочинається з обстеження обкладинки, визначається її форма, потім сторінки і зображення предметів, визначення літер, з яких починається даний предмет та передача крапками зображення літери в азбуці для сліпих.

За допомогою дій проводиться обстеження:

натисни - для визначення твердості

зігни - для визначення м’якості

погладь - для визначення гладкості

обведи – для визначення форми

затисни кулачок – для визначення об’ємної форми та величини

проведи пальчиком – для визначення довжини

Щоб допомогти сліпим та слабозорим дітям у сприйманні предметів навколишньої дійсності і за допомогою дотику вони дістали інформацію про довкілля, ми виготовили «Тактильні книги». Ця книга включає ознайомлення з алфавітом через обстеження предметів на дотик, цифрами від 1 до 10, знайомство з шрифтом Брайля. Інші книги включають тематику: знайомство з світом тварин, комах, овочів, фруктів та геометричних форм.

Консультація для батьків

Запобігання травматизму очей у дітей.

Поранення очей – одна з найважливіших причин сліпоти у дітей на одне чи обидва ока . Найчастіше дістають травми очей діти. Які надзвичайно активні, до всього цікаві, але ще не досить свідомі. З ними слід проводити наполегливу виховну роботу, терпляче роз’яснювати їм небезпечність деяких ігор, які вони самі вигадують. Цьому можуть сприяти книжки, картинки, віршики, бесіди. Переконувати дітей у необхідності дбайливого ставлення до очей потрібно у всі періоди їхнього життя. Завжди небезпечно поранити або забити очі. Незначне, на перший погляд, пошкодження, яке на інших частинах тіла може залишатися і непоміченим . на оці не рідко зумовлює невиліковну сліпоту.

У дітей раннього віку травми очей дають особливо тяжкі наслідки.

Бурхливо розвивається запалення, що супроводжується алергією. Значно швидше ніж у дорослих, зморщується очне яблуко. Зменшується в розмірі (на 12-14 день) . Іноді поранення очного яблука може викликати сліпоту обох очей. Діти повинні знати в доступних для їхнього віку межах про значення очей у житті, про їхню будову, необхідність дбайливого ставлення до органу зору. Небезпечні для охорони зору у дітей саморобні і фабричні іграшки особливо рогатки, луки, потрапляння в очі смітинок, пушинок, лушпинки зерна, іскорки бенгальських вогників і інші токсичні мікроорганізми. Необхідно відразу звернутися за допомогою до лікаря. В офтальмології важлива кожна мить. При вчасно призначеному лікуванні травма може не дати важких наслідків.

Шановні батьки!

Дотримуйтесь всіх необхідних правил для розвитку у дитини гостроти зору !

Слідкуйте за правильним носінням окулярів!

Постійне носіння окулярів сприяє розвитку зору, запобігає розвитку косоокості. Дитина повинна користуватися окулярами і під час різних захворювань. Недотримання цієї поради сприяє появі косоокості. Під час захворювання слідкуйте , щоб дитина не приділяла багато уваги читанню, малюванню, розгляданню дрібних предметів. Слідкуйте за тим , щоб у дитини не вироблялась шкідлива звичка дуже близько наближати до очей книгу або альбом для малювання . Це може привести до короткозорості. Відстань від ока до книги повинна бути 35-40 см.

Шановні батьки !

Самовільно не змінюйте лікування дитини, яке призначив лікар.

Дуже корисно дітям загальні оздоровчі міроприємства: систематичні прогулянки, свіже повітря в кімнаті, гарна організація літнього відпочинку. Тільки спільні зусилля медичного персоналу, батьків і дошкільного закладу приведуть до покращення зору дитини.

Вкладення